Що таке синергія, добре відомо, вона може бути сформульована математично, як: 1+1>2. Міжсекторальні синергетичні ефекти маємо тоді, коли різні системи та об’єкти взаємодіють так, що їхній спільний розвиток, трансформація та управління забезпечують більшу ефективність порівняно з секторальним підходом до цих об’єктів.

​

Як це може бути використано на практиці в енергетиці, комунальній інфраструктурі чи секторах споживання енергії для забезпечення енергетичної ефективності, стійкості та кліматичної нейтральності?

Нинішня практика перспективного планування розвитку та трансформації названих секторів здійснюється фрагментарно в межах окремих секторів. Тобто в кожному окремому секторі існує управлінська вертикаль, що практично не перетинається з іншими секторами.

​

Причиною нинішнього панування фрагментарного підходу є відсутність законодавчої бази та методології розрахунків міжсекторальних синергетичних ефектів і практики розроблення відповідних синергетичних проєктів. Вигоди від реалізації кожного конкретного проєкту, так само, як і капітальні витрати, традиційно розраховувались у межах окремого сектору, об’єкту або системи. Наприклад, нині термомодернізація будівель та модернізація систем централізованого теплопостачання здійснюються без врахування взаємної синергії. Водночас наше дослідження «Комплексний підхід до модернізації котелень, теплових мереж та приєднаних будівель» довело, що цілісній підхід до планування цих об’єктів забезпечує зниження сумарних (капітальних та експлуатаційних) витрат на 30%, а відсутність такого підходу призводить до нераціонального використання фінансових ресурсів через необхідність оновлення застарілих джерел енергії та теплових мереж надмірної потужності.

​

Ба більше, існує великий пласт міжсекторальних синергетичних проєктів, які сьогодні навіть не розглядаються як потенційно корисні тільки тому, що у межах одного сектору вони не є інвестиційно привабливими, хоча з врахуванням міжсекторальної синергії виглядали б значно більш перспективними. Приклади таких проєктів добре відомі: це використання пікової електричної енергії від мінливих СЕС та ВЕС у системах централізованого теплопостачання за допомогою теплових насосів та теплових акумуляторів, транспортування теплової енергії від АЕС та ТЕС на великі відстані, використання каналізаційних очисних споруд як джерел енергії, вловлювання та використання вуглекислого газу з викопного палива спільно з виробництвом зеленого водню для забезпечення умови синтезу біометану і заміщення ним природного газу, а також інші міжсекторальні синергетичні проєкти.

Якщо такі проєкти корисні, то чому вони не мають масового впровадження? Можна сказати, що нині це не на часі. Потрібно вкидати всі кошти на відновлення пошкоджених об’єктів енергетики та комунальної інфраструктури. І хоч це справді життєво необхідно, слід своєчасно проаналізувати бар’єри та умови післявоєнного відновлення, трансформації енергетики та комунальної інфраструктури.

​

Чи є в національному законодавстві хоча б один документ, в якому сформульовано концептуальне бачення цілісного підходу до стратегічного планування секторів електроенергетики, централізованого теплопостачання, газопостачання та комунальної інфраструктури? Можна відзначити наявність такого документу в ЄС, а саме: «Стратегія ЄС щодо інтеграції енергетичних систем».

Але чи існують у національному нормативно-правовому полі методики розрахунку міжсекторальних синергетичних ефектів, їх розподілу в енергетичному та фінансовому вираженні та інструменти стимулювання міжсекторальних синергетичних проєктів?

​

Відсутність позитивних відповідей на ці запитання і є основою для подальшого плану дій у напрямі практичного отримання міжсекторальної енергетичної синергії в процесі післявоєнного відновлення й трансформації енергетики та комунальної інфраструктури. З іншого боку, відсутність такого плану створює загрозу втратити великі потенційні вигоди.

Нині позитивний рух у напрямі стратегічного планування трансформації національної енергетики вже розпочався.

Національній інститут стратегічних досліджень спільно з Громадською організацію «Сігре-Україна», котра об’єднує фахівців електроенергетичної галузі, провели широку професійну дискусію, результатом яких став документ «Принципи розбудови нової енергетичної системи Украйни».

​

А Інститути загальної енергетики та Інститут газу НАН України разом з Асоціацію інженерів-енергетиків Украйни (АЕЕ-Україна) провели круглий стіл «Трансформація енергетичної системи. Виклики та підходи». Підсумком обговорення стало звернення до центральних органів виконавчої влади, у сфері компетенції яких є формування державної енергетичної та регіональної політики, політики енергоефективності, регулювання енергетичних ринків, спрямоване на забезпечення цілісного підходу щодо відновлення енергетики України.

У цьому документі запропоновано розробити Концепцію інтеграції енергетики України — на кшталт Стратегії ЄС щодо інтеграції енергетичних систем — з врахуванням особливостей нашої країни. Запропоновано також розробити методику розрахунку міжсекторальних синергетичних ефектів на основі вартості повного життєвого циклу об’єктів енергетики, а також серію пілотних міжсекторальних проєктів, які демонструють високий рівень ефективності застосування синергетичного підходу.

​

Адже, як сказано в цьому документі, «розробка науково-обґрунтованих принципів, методологічних підходів та рекомендацій щодо оцінки міжсекторальної взаємодії, заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки та надійного функціонування Об’єднаної електроенергетичної системи, інших енергетичних секторів та комунальної інфраструктури є важливим завданням стратегічного планування розвитку енергетики та економіки України».

​

Джерело Газета "Світ"

www.facebook.com/share/p/1GwbLcHRuv/

​

Євген НІКІТІН,

доктор технічних наук,

Інститут газу НАН України